СТРАТЕГIЧНЕ ПРОГРАМУВАННЯ РЕГIОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ: можливості вдосконалення на основі інформаційно-комунікаційних технологій

Петро СТЕХIН, Михайло БУНЄЄВ, Миколаївський міський інтелектуально-комп’ютерний клуб «Третя хвиля»

Вступні зауваження 
Iснуюча система державного стратегічного програмування регіонального розвитку, яка сформувалася за період державної незалежності України, виконала низку фундаментальних завдань зі ствердження молодої Української держави. Однак сьогодні ця система, так само, як і — за останніми заявами вищих керівників країни — вся система державного управління в Україні, вичерпала себе. 

Зважаючи на ситуацію, що склалася, та з урахуванням світових тенденцій зміцнення регіонального розвитку та місцевого самоврядування, Президент України у своєму Посланні до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 роки», поставив завдання суттєво вдосконалити систему державного стратегічного програмування регіонального розвитку України. 

Зміни в зазначеній сфері найдоцільніше здійснювати передусім на основі «e-governement» та «e-democracy» як найбільш зрілих, ефективних та доступних інформаційно-комунікаційних технологій (IКТ). Їх використання відповідно до принципів Європейської хартії місцевого самоврядування та європейського вибору України забезпечує створення висококогерентного соціально-когнітивного середовища в регіональних та муніципальних адміністративно-територіальних одиницях, у якому за рахунок синергетичної взаємодії вільних інтелектуально-діяльнісних (креативних) особистостей відбуватиметься прискорений узгоджений розвиток на місцевому рівні всіх трьох чинників виживання України в сучасному світі: держави, суспільства та бізнесу. Синергетичний ефект, що має бути породжений використанням технологій «e-gov» та «e-dem» в управлінні регіональним та муніципальним інноваційним розвитком на базі європейських цінностей, дозволяє Україні здійснити дуже важливий для неї в умовах глобалізації «трансформаційний стрибок» за принципом «обігнати, не доганяючи». В умовах швидкісних процесів сучасної глобалізації застосовування такого підходу стає визначальним чинником виживання країни. 

Викладена у статті парадигма вдосконалення системи державного стратегічного програмування регіонального розвитку на основі IКТ «e-governement» та «e-democracy» є фундаментально-методологічним, інструментально-технологічним та інноваційно-практичним підгрунтям ініційованого Клубом «Третя хвиля» Національного громадського інноваційного проекту «Український муніципальний ярмарок ідей». До участі в ньому Клуб у вересні 2003 р. запросив 679 муніципальних утворень та 155 головних банків України. Проект успішно реалізується завдяки тісній діловій взаємодії найбільш інноваційно чутливих та креативно спроможних територіально-адміністративних одиниць та банківських установ України. 

Важливим практичним здобутком проекту стало узгоджене рішення перших його учасників про створення, згідно зі статтею 10 Хартії, пілотної муніципально-фінансової групи (ПМФГ) «Європейські інвестиції». Її мета — відпрацювання механізмів успішного залучення інвестицій від європейських фінансових установ, ефективного освоєння та надійного захисту цих інвестицій у процесі реалізації Програм муніципального інноваційного розвитку міст, селищ і сіл України. 

Саме з названих вище причин теоретичні та практичні дослідження з окресленої тематики мають право на найвищий пріоритет серед робіт зі створення комплексного механізму реалізації на місцевому та регіональному рівнях стратегії європейського вибору України, її розвитку як демократичної держави з ринковою економікою, інтегрованої до євроатлантичного простору. 

Сучасні особливості програмування регіонального розвитку України 

Регіональний розвиток будь-якої країни є ключовим фактором її значущості в міжнародних справах та добробуту власного народу. Свого часу колишній віце-президент США Уолтер Мондейл сказав, що у Сполучених Штатах Америки вся велика політика робиться в регіонах. Нині особливо значною стає роль регіонів як самостійних та самодостатніх суб’єктів глобальної економічної системи. Тому зацікавленість у регіональному розвитку не тільки не спадає, а дедалі більше посилюється. Практика довела, що будь-яка держава, яка прагне відігравати помітну роль у сучасному мінливому світі, гармонізує свою структуру за формулою «сильний центр плюс сильні регіони». 

В Україні здійсненню активної державної регіональної політики приділяється першочергова увага. У Посланні Президента України Л.Д. Кучми до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 роки» цьому напряму присвячено окремий розділ. У ньому визначено завдання щодо «вироблення та реалізації такої моделі взаємовідносин з регіонами й управління ними, яка б відповідала принципам регіональної політики Європейського Союзу, сприяла становленню нових форм співпраці у форматі «центр — регіони», загальновизнаній практиці внутрішнього міжрегіонального співробітництва та міжнародної співпраці територій». Одним із методів вирішення поставленого завдання повинно стати «удосконалення системи державного стратегічного програмування регіонального розвитку». 

Iснуюча система державного стратегічного програмування регіонального розвитку України (далі в тексті — «система»), що склалася за період її державної незалежності, — це послідовна, взаємопов’язана, вертикально організована сукупність інтелектуально-адміністративних процедур, орієнтованих на найбільш раціональне використання ресурсів регіонів у межах єдиного соціально-економічного простору України. Система діє таким чином. 

Один раз на п’ять років на розвиток своєї передвиборчої програми новообраний Президент України видає стратегічну програму — Послання Президента України до Верховної Ради України — із розгорнутим викладенням пріоритетів соціального та економічного розвитку країни на весь період його повноважень і зазначенням шляхів та методів реалізації цих пріоритетів. 

Послання як стратегічну програму Президент представляє Верховній Раді України, після чого Кабінет Міністрів України розробляє програму своєї діяльності, яка затверджується парламентом. Відповідно до інноваційних пріоритетів, що містяться в Посланні, Уряд і Верховна Рада України видають законодавчо-нормативні документи, що регламентують порядок реалізації трансформаційних процесів в економіці та суспільстві. У разі затримки видання законодавчих актів, що викликана політичними або організаційними причинами та гальмує відповідні зміни, Президент своїми Указами регулює вирішення проблем, що виникають. 

Окрім того, починаючи з 1999 року, Президент видає щорічні Послання до Верховної Ради з аналізом виконання Стратегічної програми та завданнями на поточний рік. 

Такий порядок стратегічного програмування регіонального розвитку України застосовувався двічі: у 1994 р. («Шляхом радикальних економічних реформ». Доповідь Президента України Верховній Раді України про основні принципи економічної та соціальної політики) та 2000 р. (Послання Президента України до Верховної Ради України «Україна: поступ у ХХI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку України на 2000—2004 роки»). 

У 2002 р. на підставі та у розвиток розпочатої в 1994 р. роботи з наближення України до європейських стандартів суспільного та державного життя була висунута нова, більш значна і довгострокова стратегічна ініціатива — європейського вибору України (Послання Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибiр. Концептуальнi засади стратегії економiчного та соцiального розвитку України на 2002—2011 роки»). 

Наступним етапом функціонування системи державного стратегічного програмування регіонального розвитку є вироблення програмних завдань регіонам (областям), на підставі яких з урахуванням місцевої специфіки розробляються та затверджуються обласними радами регіональні (обласні) програми соціального і економічного розвитку. 

I, врешті, на базі обласних програм з урахуванням місцевої специфіки розробляються та затверджуються місцевими радами муніципальні програми соціального й економічного розвитку. 

Механізмами реалізації затверджених інноваційних за своєю суттю та призначенням програм розвитку є, у кінцевому підсумку, традиційні виконавчі органи місцевої влади. 
Iснуюча система державного стратегічного програмування регіонального розвитку України сформувалася на основі успадкованих механізмів перспективного управління регіональним розвитком УРСР і тому має всі родові ознаки адміністративної системи, що себе зжила. 

Однак модернізована за роки незалежності існуюча система у найскладніших умовах внутрішнього та міжнародного становища попереднього десятиріччя відіграла важливу роль у ствердженні української держави, а саме:

  • забезпечила непорушність територіальної цілісності України;
  • дозволила зберегти фундаментальні засади української економіки в період демонтажу адміністративної системи управління народним господарством;
  • підготувала грунт для висування перед економікою України нових, набагато складніших завдань щодо переходу на інноваційний шлях розвитку;
  • сприяла підтримці та зростанню міжнародного авторитету України, виконанню попередніх умов для постановки питання про входження нашої країни до світового економічного співтовариства та займанню гідного місця у світовому політичному процесі;
  • і, нарешті, завдяки досвіду, отриманому в існуючій системі державного стратегічного програмування регіонального розвитку України, були сформульовані цілі та завдання регіональної політики на підставі принципово нової стратегії європейського вибору України.

Перелічені завдання існуюча система змогла виконати завдяки ряду притаманних їй властивостей. Вона була:

  • досить цільною, щоб системно враховувати загрози, та мала достатній ресурс для боротьби з ними;
  • доволі інтелектуально потужною і концептуально послідовною, щоб прогнозувати економічне та соціальне становище в регіонах;
  • адміністративно потужною, щоб стабілізувати становище в регіонах у періоди різких трансформаційних змін;
  • досить консервативною, щоб пом’якшувати поштовхи соціального та економічного середовища від впровадження передчасних, необгрунтованих або незбалансованих інновацій;
  • гнучкою, щоб утримувати рівновагу між регіонами та запобігати цілком реальним відцентровим тенденціям в Україні.

Узагалі, існуюча система державного стратегічного програмування регіонального розвитку України виявилася тим важливим фактором, який дозволив вижити новій незалежній державі в умовах соціально-економічної трансформації, яка не мала світового прецеденту.

Однак Україна повною мірою не змогла здобути переваги нової незалежної держави, і передусім через родові властивості системи, успадковані нею з минулого:

  • як вертикально організована, вона слабо враховувала місцеву ініціативу «знизу» щодо розвитку регіональних і муніципальних територіально-адміністративних утворень;
  • як слабо організована, вона також не забезпечувала точної реалізації на місцевому рівні всіх ідей, цілей і завдань, що надходили до неї «згори» — насамперед через втрату і викривлення інформації на стиках між ланками владної вертикалі;
  • як централізовано орієнтована, вона ігнорувала вирішення більшості проблем регіонального та муніципального розвитку;
  • як адміністративно орієнтована, вона майже не враховувала суспільної думки населення регіонів стосовно діяльності місцевої влади, гальмувала розвиток громадянського суспільства, придушувала ініціативу малого бізнесу;
  • як місцево орієнтована (інтелектуально замкнена), вона слабо та не оперативно реагувала на виклики світової економіки, сучасні інноваційні ініціативи;
  • як слабо технічно озброєна, вона не забезпечувала необхідних темпів входження регіональних і муніципальних територіальних утворень у світові економічні процеси;
  • як діяльнісно зорієнтована, вона вважалась успішною при виконанні певного обсягу робіт, однак не була налаштована на досягнення конкретного результату — створення певного продукту із заздалегідь визначеними якісними характеристиками; як наслідок, вона не використовувала технології високоточного супроводження програмних завдань на всіх етапах їх життєвого циклу, а також механізмів наскрізного високодетермінованого контролю якості кінцевого програмного продукту, які існують і застосовуються в усіх розвинених країнах.

Таким чином, баланс властивостей системи, цілком достатній для нерівноважних трансформаційних процесів і першого етапу стабілізації, не може задовольняти вимоги стабільного, а тим більше — прискореного, інноваційного зростання країни. Тож стає очевидним, що існуюча система державного стратегічного програмування регіонального розвитку потребує кардинальних змін.

Можливості, що відкриваються

Удосконалення системи державного стратегічного програмування регіонального розвитку розумніше за все виконувати з використанням сучасних, спрямованих у майбутнє і відкритих для розвитку технологій управління економічним та соціальним розвитком, і перш за все на підставі «e-governement» (або «електронний уряд») та «e-democracy» (або «електронна демократія»). Сьогодні вони вважаються найбільш зрілими, ефективними та доступними інформаційно-комунікаційними технологіями (IКТ).

Авторитетна компанія IDC, яка проводила дослідження впливу сектора інформаційних технологій на національну економіку та перспектив створення «електронного уряду», відмітила, що «є багато тих, хто дотримується точки зору, що всі (більш-менш) нові проекти у державному секторі — це проекти «електронного уряду».

На думку IDC, «подібне тлумачення є занадто широким». У своїх дослідженнях компанія доводить, що «електронний уряд» — це:

  • розробка Iнтернет-рішень та базової IТ-інфраструктури для надання громадянам і приватним компаніям інформації та послуг державних органів;
  • проекти, спрямовані на використання Iнтернету для підвищення прозорості роботи державного сектора, інтерактивної участі громадян та приватних компаній у прийнятті рішень.

У згаданому дослідженні в поняття «електронного уряду» не включаються проекти, що спрямовані на оптимізацію внутрішніх робочих процесів і процедур у державних відомствах.

Водночас, Microsoft трактує поняття та сутність «електронного уряду» більш широко — як «принципово нову модель взаємодії державних організацій, приватного бізнесу і громадян», створення якої «вигідно не тільки суспільству в цілому, а й кожному громадянинові». Iнформаційно-комп’ютерні технології, на думку Microsoft, дозволяють сформувати «більш відкритий та ефективний уряд, який орієнтований на потреби людей, і через це він має більш високу значущість для всіх громадян країни, служить основою розвитку інформаційного суспільства та справжньої електронної демократії».

Таким чином, Microsoft як розробник основних базових рішень за технологією «електронний уряд» та провідник ідеї більш якісного надання державою управлінських послуг суспільству, включає в поняття «електронний уряд» весь комплекс інформаційно-комп’ютерних систем, що дають змогу традиційним урядам успішно вирішувати інноваційні завдання щодо побудови нової економіки, які постають перед країнами в умовах глобалізації.

Iніціатор та учасник реалізації Українського порталу «Iнноваційний трамплін» Фонд «Відродження» характеризує соціально-комп’ютерну технологію «електронний уряд» як таку, що повністю забезпечує виведення регіонів України на інноваційний шлях розвитку і містить:

  • нові методи управління;
  • нові шляхи обговорення і прийняття рішень з питань стратегій та інвестування;
  • нові способи здобуття освіти;
  • нові можливості ознайомлення із громадською думкою;
  • нові схеми організації та надання інформації і послуг.

Потрібно відмітити, що в цей перелік (до речі, як і у визначення «e-gov», надані компаніями IDC та Microsoft) включені деякі функції системи «електронна демократія».

Водночас, Стівен Кліфт (Steven Clift), що представляє організацію Democracies online (США), стверджує, що «електронна демократія» (e-democracy) і «електронний уряд» (e-government) — зовсім різні поняття. Якщо останнє означає підвищення оперативності та зручності доступу до послуг держави з будь-якого місця і в будь-який час, то перше стосується використання інформаційних технологій для розширення можливостей кожного громадянина.

Різноманіття думок і підходів до процесу та інструментів інформаційної взаємодії суспільства, держави і бізнесу як базових факторів виживання країн в умовах глобалізації є цілком природним явищем. Адже як самі держави, так і світ, у якому вони існують, набагато різноманітніші, ніж абстрактні схеми їх функціонування, що розроблені та реалізуються за допомогою сучасних інформаційно-комп’ютерних систем. I єдиним об’єднуючим моментом будь-яких інформаційно-комунікаційних технологій, що використовуються для поліпшення якості та взаємодії цих факторів, потрібно вважати обсяги ентропії, що усуваються завдяки цим технологіям у певній країні.

Виходячи з вищезазначеного, можна стверджувати, що незалежно від того, яким чином і за допомогою яких частин гіпотетично повної системи управління вирішується проблема виживання країни, будь-яка декомпозиція цієї системи правомірна, якщо вона не входить у протиріччя з розвитком потенціалу громадян цієї країни. Саме такий підхід продемонстрували досліджувані компанією IDC країни, які найбільш успішно, з урахуванням реального стану свого суспільства, держави та бізнесу, застосовують інформаційно-комунікаційні технології для найповнішої реалізації людського потенціалу.

Указаний підсумок має принципове значення для України, оскільки її суспільство, держава та бізнес поки що базуються на цінностях і технологіях штучно створеної ідеологічної держави, якою був Радянський Союз. Такого тягаря позбавлені країни Східної Європи, включаючи Прибалтику, і, тим більше — розвинені країни та країни, що розвиваються, у яких держави виникали й еволюціонували природним (чи більш-менш природним) шляхом.

Слідуючи за Тоффлером, зазначимо, що у природних державах, які створювалися за формулою «від існуючого до виникаючого», можна побудувати добре екстрапольовані моделі управління розвитком, тоді як у штучно зведених ідеологічних державах додається ще одна формула «і далі — до створюваного», яка незрівнянно ускладнює заключну конструкцію, якою виявилась радянська держава, а відповідно — й моделі та процеси управління розвитком пострадянських країн.

Саме тому слід сумлінно, неупереджено й системно проаналізувати усі три фактори виживання та розвитку України — українське суспільство, українську державу та український бізнес, перш ніж намагатися впроваджувати в ній сучасні інформаційно-комунікаційні технології. Для проведення такого аналізу і наступної за ним постановки мети потрібно швидко, якісно та комплексно застосувати всі наявні інформаційні ресурси України — як технічні, так і гуманітарні, щоб забезпечити країні випереджувальну стратегію інформаційного розвитку за принципом «обігнати, не доганяючи».

Використання інформаційно-комунікаційних технологій «електронний уряд» та «електронна демократія» в контексті принципів Європейської хартії місцевого самоврядування та європейського вибору України дозволяє дістати синергетичний ефект, що забезпечує одержання такого загального результату, який дорівнює не сумі, а добутку індивідуальних результатів (мультиплікативність). На цій основі Україна зможе здійснити важливий для неї в умовах глобалізації «трансформаційний стрибок».

Можливості, які надає бурхлива світова інформаційна революція для розквіту України на муніципальному, регіональному та загальнодержавному рівнях, воістину грандіозні. Тож українській еліті варто вже найближчим часом проголосити опанування IТ-можливостями найважливішою складовою національної ідеї, що об’єднало б різнорідні креативні сили України на інформаційно-технологічній платформі її інноваційного розвитку.

Реалізація можливостей

Побудована на основі інформаційно-комп’ютерних технологій «e-governement» та «e-democracy» удосконалена система державного стратегічного програмування регіонального розвитку України, як це випливає зі світового досвіду використання IКТ, буде спроможна вирішувати складні завдання. Вони водночас із відповідністю вимогам внутрішнього життя країни задовольнятимуть принципам Європейської хартії місцевого самоврядування, європейського вибору України, Окінавської хартії глобального інформаційного суспільства і таким чином забезпечуватимуть своєчасне та повноцінне інтегрування до євроатлантичного і світового простору. Основними завданнями вдосконаленої системи державного стратегічного програмування регіонального розвитку України мають бути:

  • розробка і реалізація Програм інноваційного розвитку муніципальних та регіональних територіально-адміністративних утворень України на основі Послання Президента України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 роки» як стратегічної програми прямої дії;
  • управління здійсненням економічних і структурних реформ з метою створення середовища відкритості, ефективності, конкуренції та використання нововведень;
  • раціональне управління макроекономікою, що сприятиме більш точному плануванню з боку ділових кіл і споживачів та використанню переваг нових інформаційних технологій;
  • сприяння людям та суспільству у використанні ідей і знань та накопиченні інтелектуального капіталу;
  • стимулювання розвитку громадянського суспільства в Україні;
  • забезпечення взаємодії органів влади і управління та громадянського суспільства;
  • створення можливостей для повної реалізації потенціалу особистості та суспільства в умовах зміцнення демократії.

Удосконалена система державного стратегічного програмування регіонального розвитку України повинна складатися з таких структурних елементів:

  • центральної ланки у складі державних органів влади й управління;
  • регіональної ланки у складі обласних і районних органів державної влади та самоврядування;
  • муніципальної ланки у складі органів місцевого самоврядування сіл, селищ та міст.

Реалізувати перелічені завдання системи, незважаючи на їх власну новизну та новизну умов їх вирішення, цілком можна на базі досить добре відомих технологій ризикового наукомісткого виробництва технічної та соціотехнічної продукції. Подібні технології були докладно й бездоганно відпрацьовані під час масового впровадження інформаційно-комп’ютерних систем у 70-80-ті роки минулого століття, коли методології побудови та успішної реалізації складних систем у всьому світі приділялася першорядна увага. На жаль, цього не можна сказати про наступний період — від 1991 року до теперішнього часу.

Водночас, в останнє десятиліття технологія створення інформаційно-комп’ютерних систем була збагачена високопродуктивними інструментально-технологічними засобами, найбільш значущими серед яких стали: світова комп’ютерна мережа Iнтернет, побудована на протоколах гіпертекстової передачі даних; потужні й доступні комп’ютери з недосяжними раніше обсягами пам’яті та швидкістю доступу до неї; оптичні накопичувачі інформації; надшвидкодіючі оптоволоконні канали передачі інформації; OLAP-системи та, нарешті, стандарти XML і веб-служби.

З-поміж нових потужних концептуально-технологічних засобів, сформованих за цей період, слід також відзначити системи: «e-governement», «e-democracy», управління знаннями, управління інтелектуальним капіталом.

Таким чином, шляхом поєднання класичної методології з сучасним інструментарієм можна створити ефективну технологію надійної побудови, впровадження та супроводження інформаційно-комп’ютерних систем управління інноваційним процесом, в тому числі й пропонованої удосконаленої системи державного стратегічного програмування регіонального розвитку України.

Створення вдосконаленої системи доцільно розпочинати і провадити водночас та паралельно в усіх вищезазначених її ланках — центральній, регіональній і муніципальній. Але з метою з’ясування проблематики, відпрацювання технології і створення системи зниження ризику необхідно розпочинати її застосування з муніципальних адміністративно-територіальних одиниць — міст, сіл, селищ, оскільки саме вони складають кореневу систему України, де створюються матеріальні блага та формується громадянське суспільство.

Очікувані результати

Удосконалена засобами інформаційно-комунікаційних технологій «електронний уряд» та «електронна демократія» на принципах Європейської хартії місцевого самоврядування та європейського вибору України система державного стратегічного програмування регіонального розвитку дозволить забезпечити випереджувальний інноваційний розвиток регіональних та муніципальних адміністративно-територіальних утворень, як мінімум, за такими напрямами:

  • залучення місцевої інтелектуально-діяльнісної еліти до управління інноваційним регіональним та муніципальним розвитком;
  • прискорене формування громадянського суспільства України на муніципальному і регіональному рівнях;
  • інтенсивна інтелектуалізація ділового та соціального життя регіонів;
  • створення, фіксація та розвиток прогресивної системи цінностей у муніципальних та регіональних громадах;
  • масове включення місцевого населення в демократичне вирішення загальнонаціональних проблем;
  • створення найкращих умов для реалізації громадянами своїх здібностей;
  • підвищення довіри до муніципальних та регіональних громад з боку інвесторів;
  • зміцнення концептуальної єдності у процесах національного, регіонального і муніципального інноваційного розвитку України;
  • підвищення дієздатності держави у забезпеченні умов для прискореного регіонального та муніципального інноваційного розвитку;
  • інтенсивне формування європейських демократичних стандартів індивідуальної, колективної та масової поведінки в муніципальних і регіональних громадах;
  • прискорена та комплексна інституціалізація ринкових механізмів у муніципальній та регіональній економіці України;
  • висока передбачуваність економічної та соціальної поведінки муніципальних і регіональних громад, помітне підвищення їх прозорості, інвестиційної привабливості, ефективності та безпеки;
  • збереження та зміцнення механізмів муніципального інноваційного розвитку місцевих та регіональних громад та України в цілому;
  • ствердження України як надійного та активного партнера європейських держав у боротьбі з небезпечними для них деструктивними явищами, такими як тероризм, незаконний обіг наркотиків та зброї, назаконні финансові операції, нелегальна імміграція і таке інше.

Удосконалена система державного програмування регіонального розвитку України дозволить одержувати передбачувані результати в ході трансформаційних процесів, збалансовувати та найбільш ефективно використовувати обмежені ресурси, що можуть бути виділені на вирішення проблем розвитку.
1. Кучма Л. Д. Послання Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибiр. Концептуальнi засади економiчного та соцiального розвитку України на 2002—2011 роки». К.: Преса України, 2002. 
2. Кучма Л. Д. Утверджувати iнновацiйну модель економiчних перетворень. Виступ Президента України на науково-практичнiй конференцiї 21 лютого 2003 року // «Урядовий кур’єр» від 25 лютого 2003 року. 
3. Концепція державної регіональної політики / Схвалена Указом Президента України від 25 травня 2001 року № 341/2001. 
4. Кучма Л. Д. Виступ на IX Всеукраїнських муніципальних слуханнях 24 вересня 2003 року. 
5. Стратегiя розвитку України. Теорiя i практика. К., 2000. 
6. Принципи Європейської хартії місцевого самоврядування: Навч. посібник. К., 2000. 
7. Влияние сектора информационных технологий на национальную экономику и перспективы создания «электронного правительства». По материалам исследований компаний IDC и RAND // Информационный бюллетень Microsoft № 15. 
8. Гейтс Билл. Бизнес со скоростью мысли. М.: Издательство ЭКСМО-Пресс, 2001. 
9. Гласс Роберт, Нуазо Рональд. Сопровождение программного обеспечения / Пер. с англ. М.: Мир, 1983. 
10. Иванов В. Н., Патрушев В. И. Инновационные социальные технологии государственного и муниципального управления. М.: Экономика, 2001. 
11. Мюллер К. Нововведения как социальное явление // Диалектика и системный анализ. М.: Наука, 1986. 
12. Стеченко Д. М. Iнновацiйнi форми регiонального розвитку. К.: Вища школа, 2002. 
13. Стюарт Томас. Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организаций. Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под ред. В. Л. Иноземцева. М.: Academia, 1999. 
14. Тоффлер Элвин. Третья волна. М.: Издательство АСТ, 1999. 
15. Хакен Герман. Синергетика / Пер. с англ. М.: Мир, 1980.

Джерело публікації

Advertisements

Posted on 05/11/2011, in Про законодавство України, Результати, проблемні питання, e-Government в Україні and tagged , , . Bookmark the permalink. Залишити коментар.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: